точне значення

ЗАКОНОМІРНОСТІ (закони) ДИНАМІЧНІ та СТАТИСТИЧНІ - два основних типи опису (виразу) регулярностей (причинних зв'язків, залежностей, відношень, кореляцій), що виявляються в природному та соціальному світі. З.д. та с. характеризують різні типи розуміння причинних відношень, різні способи пояснення та передбачення явищ. Динамічний закон реалізує ідею однозначного (необхідного) причинного зв'язку: певна причина А необхідно зумовлює певний наслідок В. Тобто для даного об'єкта (явища, сутності) за даних умов здійснюються точно визначені ситуації (події, явища). В кількісній формі динамічний закон фіксує однозначний зв'язок значень деяких величин: точне значення одних величин зумовлює точне значення інших величин. В класичній фізиці динамічні закони описували рух планет, механічні, термодинамічні та електромагнітні явища і мали статус єдино адекватної форми законів природи. Абсолютизація ідеалу динамічних законів привела до т. зв. "лапласівського детермінізму" (світ розглядали визначеним у всіх деталях і повністю обчислюваним на основі рівнянь механіки Ньютона). Проте вже в XVII ст. виникає статистика і формується при дослідженні соціальних явищ (народжуваність, смертність, страхова справа) уявлення про статистичні закономірності. Особливого поширення ці уявлення набули завдяки працям бельг. вченого Кетле (XIX ст.) С. татистичні закони стосуються опису т. зв. "масових" (колективних) явищ, істотно обмежуючи поняття однозначної причинності: сукупність подій масового явища розглядають як наслідок багатоманітності комплексу причин, у якій поряд з причинами загальними, сталими (вони визначають саме існування масової сукупності як деякої цілісності) діють випадкові причини, що визначають індивідуальність окремих елементів сукупності. Статистичний опис спирається на т. зв. "закон великих чисел": чим більша чисельність елементів спостережуваного масового явища, тим з більшою повнотою і необхідністю виявляється деяка загальна закономірність, спільна для всієї сукупності подій даного типу (напр., у вигляді т. зв. "середніх величин"), у той час як відхилення окремих індивідуальних випадків "компенсують" одне одного. Свого точного виразу "закон великих чисел" набуває за допомогою математичного апарату теорії ймовірностей. Статистичний закон не дає однозначних передбачень, що стосуються окремих елементів масового явища, і визначає імовірнісний розподіл значень певної величини в індивідуальних випадках. Тому статистичні закони розглядають як імовірнісні закономірності. В XX ст. з переходом до некласичної та постнекласичної науки визначилася фундаментальна роль статистичних (імовірнісних) законів не лише в фізиці (атомна фізика), а й у біології (генетика), кібернетиці, соціогуманітарних науках, синергетиці. Філософські дискусії навколо проблеми гносеологічного статусу статистичних законів засвідчили, що динамічні закони є ідеалізаціями, які "приховують" за собою певні статистики, випадковість і масові явища. Водночас виявилася своєрідна доповняльність двох типів законів для опису складних, здатних до еволюції та самоорганізації систем (синергетика).

1. n

1) чуття

2) почуття, відчуття

3) pl свідомість; розум

4) здоровий глузд

5) сенс, значення, смисл

6) загальний настрій, дух

7) напрям

2. v

1) відчувати, почувати

2) усвідомлювати; розуміти

* * *

1) почуття; відчуття

2) pl свідомість, розум

3) значення, важливість ( чого-небудь); значення

4) загальний настрій, дух

5) cпeц. напрямок

1) відчувати, усвідомлювати

2) розуміти, усвідомлювати

1. adj

1) точний; певний

2) пунктуальний, акуратний; педантичний

3) чіткий, ясний; виразний (про звук тощо)

2. v

уточняти; точно визначати

* * *

1) точний; певний; визначений

2) акуратний; ретельний; пунктуальний; педантичний

3) чітко вимовлений; ясний (про слово, вираз); виразний; чіткий (про звук, голос)

4) тex. прецизійний, точний

1. ком. коефіцієнт корисної дії (ККД); коефіцієнт використання; 2. вир. продуктивність; ефективність; 3. кадр. виконання норм виробітку

1. показник, що встановлює відношення кількості використаної робочої сили, матеріалу тощо до обсягу виробництва; ♦ під показником ефективності розуміють здатність підприємства, організації і т. д. найефективніше використовувати свої ресурси (resources), щоб одержати максимальний дохід (return); до показників ефективності (efficiency ratios) належать, напр.: середній період сплати дебіторської заборгованості (average collection period); оборотність запасів (inventory turnover); коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (debtors turnover ratio); 2. виробництво продукції (output) з найменшими витратами (cost); 3. здатність менеджменту (management²), робітників (employee) та іншого персоналу (personnel) виконати задовільну норму виробітку

═════════■═════════

allocative efficiency ефективність розподілу ресурсів; average efficiency середня продуктивність • середній коефіцієнт корисної дії; commercial efficiency промисловий коефіцієнт корисної дії; consumption efficiency ефективність споживання; cost efficiency ефективність витрат; dynamic efficiency динамічна ефективність; economic efficiency економічна ефективність; energy efficiency ефективність використання енергії; enterprise efficiency ефективність підприємства; exact efficiency точне значення коефіцієнта корисної дії; fuel efficiency ефективність використання пального; high efficiency високий коефіцієнт корисної дії • висока продуктивність; increased efficiency підвищена продуктивність; industrial efficiency економічна ефективність промислового виробництва • промисловий коефіцієнт корисної дії; intertemporal efficiency міжчасова ефективність; labour efficiency продуктивність робочої сили; low efficiency низький коефіцієнт корисної дії • низька продуктивність; machine efficiency ефективність механізму; manufacturing efficiency ефективність виробництва; market efficiency ефективність ринку; maximum efficiency максимальна продуктивність; mean efficiency середній коефіцієнт корисної дії • середня продуктивність; net efficiency чистий коефіцієнт корисної дії; operational efficiency операційна ефективність; optimum efficiency оптимальна ефективність; peak efficiency максимальна ефективність; performance efficiency рівень продуктивності; preference efficiency ефективність переваги; production efficiency ефективність виробництва; purchasing efficiency ефективність закупівлі; resource use efficiency ефективність виробництва • ефективність використання ресурсів; staff efficiency ефективність персоналу; statistical efficiency статистична ефективність; technical efficiency технічна ефективність; technological efficiency технологічна ефективність; working efficiency продуктивність • потужність

═════════□═════════

efficiency in consumption ефективність у споживанні; efficiency in distribution ефективність у розподілі; efficiency in production ефективність у виробництві; efficiency of investments ефективність капіталовкладення; efficiency of labour продуктивність робочої сили; efficiency of payments ефективність здійснення платежів; efficiency of production ефективність виробництва; marginal efficiency of capital гранична ефективність капіталу; marginal efficiency of investment гранична ефективність капіталовкладення; to improve efficiency поліпшувати/ поліпшити продуктивність • поліпшувати/поліпшити ефективність; to increase efficiency збільшувати/збільшити продуктивність • збільшувати/збільшити ефективність; to obtain maximum efficiency досягати/досягнути максимальної продуктивності; to raise efficiency підвищувати/підвищити продуктивність; to reduce efficiency зменшувати/зменшити продуктивність • зменшувати/зменшити ефективність

efficiency¹:: efficiency ratios; efficiency¹ ‡ efficiency ratios (384)

пор. effectiveness

* * *

1. adj

1) точний; що точно відповідає (чомусь)

2) пунктуальний, акуратний

3) суворий, неухильний

2. v

1) настійно вимагати, домагатися, добиватися

2) заслуговувати (якогось ставлення)

3) юр. стягати, справляти (гроші)

4) одержувати (хабар)

5) юр. викликати в суд

* * *

1) точний ( зміст); точний ( не приблизний); строго відповідний

2) строгий, неухильний

1) ( настійно) вимагати, домагатися (звіту, обіцянки); домогтися (поваги, згоди)

2) вимагати, заслуговувати ( якого-небудь відношення)

3) стягувати ( борг)

4) юp. вимагати; стягувати (податки, звичайно надмірні або незаконні); отримувати, брати ( хабар)

5) юp. викликати до суду

1) точний, певний; суворий; що не допускає відхилень

2) суворий, вимогливий

3) вузький, тісний

* * *

1) точний, певний, строгий, який не допускає відхилень

2) строгий, вимогливий, суворий, який не допускає поблажок

СЛОВО - структурно-семантична одиниця мовної свідомості, що характеризує фрагменти людського досвіду, результати засвоєння навколишньої дійсності й має провідну опорну функцію в утворенні речення. Як одиниця мови, С. виступає єдністю значущого знака (фонетичний склад) та позначуваного (значення, денотат, смисл), але в кожному окремому випадку ця єдність не є жорстко закріпленою. У процесі розвитку мови С. здатне змінювати своє основне значення, надавати інших відтінків смислу, а те, що означувалось цим С., може позначатись іншим. Тому поряд із фонетичним складом С. (зовнішня форма) виділяють його внутрішню форму, що, на відміну від позначуваного, виступає як схема функціювання С. у системі мовної свідомості і "дає напрям думки" (Потебня). С., що має точне, фіксоване значення, визначається як термін. Як феномен культури С. виконує репрезентативну, онтологічну, ейдетико-логічну (художню) та інші функції у моделюванні смислових відношень.

1) ( відшукуватися) to be found, to turn up

2) тк. док. ( не розгубитися) not to be at a loss; to find the right word to say

3) тк. недок., (бути, перебувати) to be; to be located; to reside

4) ( зміст) meaning, sense

5) ( важливість) importance, significance

6) мат. value